Історія естрогенів

Концепція гормонотерапії виникла в стародавньому Єгипті, коли вперше стали застосовувати для лікування витяжку з яєчника. Надалі це лікування застосовували в Берліні в 1896 р., коли лікарі, натхненні успішним лікуванням гіпотиреозу екстрактом з щитовидної залози, наказували прийом сирої витяжки з яєчника при різних захворюваннях.

Застосування цих препаратів було широко поширене, хоча свідчення були різними. Реакція на гормонотерапію була також дуже різною, тому що різні екстракти дуже відрізнялися за гормональної активності, а деякі не володіли їй зовсім.

Так тривало аж до 1900 р., коли вчені, пересадивши яєчник кролику, довели, що яєчник - орган, що продукує естрогени. У 1929 р. з сечі вагітної жінки був виділений гормон естрон, і стандартизовані Естрогенових препарати стали доступними. Перші американські дослідження, що продемонстрували успішне застосування естрогенів при лікуванні жінок у менопаузі, були опубліковані в 1935 р.

В наступні кілька років на американський ринок був випущений цілий ряд естрогс-пових препаратів. Однак лише після виходу в світ книги Роберта Вільсона «Жінка навіки»в 1960 р., в якій автор популяризував ідею застосування естрогенів після настання менопаузи, гормони набули широкого поширення.

В даний час найбільш вживаний Естрогенових препарат премарін, вироблений фірмою Aycist Laboratories, хоча й у деяких інших фармацевтичних компаній є на ринку подібні препарати. Екстрагований із сечі вагітних кобил, цей «кон'югованих кінський естроген» застосовується всередину. Крім того, естрогени можна застосовувати вагінально (використовуючи вагінальні креми) і нашкірному (як нашкірних аплікації).

Прогестерон

Слідом за відкриттям у 1970 р. того факту, що терапія тільки естрогенами в 8 разів підвищує ризик виникнення раку ендометрію, виробники стати додавати до Естрогенових препаратів прогестерон. Комбінована терапія усунула проблему раку матки.

Зараз прогестерон завжди додається в курс замісної гормонотерапії, крім тих випадків, коли жінка вже перенесла операцію з видалення матки. У цих випадках прогестерон можна не використовувати, щоб запобігти його дію на ліпідний обмін, яке, очевидно, знижує багато переваги замісної терапії естрогенами, що запобігають серцево-судинну патологію.

Крім того, було показано, що прогестерон викликає значні побічні ефекти у деяких жінок, провокуючи у них розвиток передменструального синдрому (ПМС). Проте адекватний підбір дозування та схеми прийому прогестерону, а також підбір того чи іншого виду препарату дозволяє багатьом жінкам переносити замісну гормонотерапію без небажаних реакцій.